Зварювальні апарати інверторного типу своїми руками: проводка апарату

Зварювальний інвертор представляє собою надзвичайно корисний пристрій, яке використовується в будівельних і побутових роботах. Як показує практика, немає необхідності купувати такого роду пристрій у магазині, адже зварювальний апарат легко виготовити своїми руками. Однак, за словами фахівців, для цих цілей краще за все застосовувати тиристори і транзистори, які і будуть основою обладнання.

Схема пристрою зварювального інвертора.

Конструкція зварювального інвертора

Однією з найважливіших частин приладу такого плану є схема. Саме про неї варто подбати в першу чергу і підібрати дійсно правильне розташування всіх пристроїв. Для цих цілей краще всього підходить схема вченого Юрія Негуляєва, який і винайшов такого роду апарат (рис. 1).

Тип побудови наступний: проводка ні в якому разі не повинна бути оперезана компонентами для термоізоляції, в іншому випадку пристрій просто не буде працювати. В якості основи є сенс взяти плиту з дюралюмінію, що володіє розмірами в 6 мм. До цієї плиті можна під’єднати всі без винятку дроти і деякі провідники, в тій чи іншій мірі віддають теплоту. Обов’язкова наявність елемента охолодження, що володіє високою потужністю, який буде ефективно охолоджувати всю конструкцію. Взяти його можна, наприклад, з автомобіля. До того ж є сенс підібрати радіатори для випрямних діодів, які відмінно поєднуються з вищенаведеним.

Малюнок 1. Електросхема зварювального інвертора.

Природно, необхідно обзавестися і резонансним дроселем, який грає не останню роль у всій цій конструкції. До слова, його можна закріпити шляхом притиснення до основи пристрою за допомогою прокладки ущільнювача марки NOMOCOM.

Дросельне пристрій, без якого зроблений апарат відмовиться працювати, виконано із застосуванням шести сердечників, виготовлених з міді і взятих з трансформатора сатиричного типу роботи. Подібні елементи для інвертора цілком можна виготовити своїми силами, застосувавши лише старі деталі від телевізора або ж просто купивши їх на ринках, присвячених будівельних матеріалів. Є сенс притиснути діоди до основи всієї взятої схеми, а також приєднати до них спеціальні ущільнювачі для ізоляції і пристрої, що стабілізують напругу.

У ролі трансформатора тут не підійде стандартний пристрій, яке використовується в більшості подібних апаратів. Як показує практика, для цієї мети краще всього обзавестися магнітним проводом з перетином в 2 мм, який не несе в собі покриття для ізоляції. Але якщо є велике бажання і ресурси, то з таким же успіхом можна взяти і кабель зі спеціальним покриттям.

проводка інвертора

Проводка зварювання збирається в спеціальний пучок, який, в свою чергу, складається з чотирьох різних проводів. До яких є сенс застосувати хорошу ізоляцію за допомогою ізоляційної стрічки або ж фторопластовой смуги.

Функціональна схема джерела живлення інверторного зварювального апарату

Другий компонент найпростіше придбати в спеціальному магазині, але, якщо є гостра необхідність, можна отримати його шляхом розрізання термостійкого кабелю типу фідер. Слід зазначити, що другий випадок рекомендується застосовувати лише в крайньому випадку.

При побудові вторинної обмотки слід враховувати той фактор, що фторопластовая стрічка повинна використовуватися максимально економно. Це дозволить не тільки заощадити необхідний матеріал, а й створити дійсно ефективний пристрій, який зможе працювати належним чином. Зокрема, економити сировину дозволяється тому, що спеціальні зазори, які повинні бути між ізольованими матеріалами, утворюються в процесі складання апарату. Природно, такого роду проміжки забезпечують краще охолодження струму, що курсує в трансформаторі, тому їх наявність є обов’язковою умовою. Якщо використовувати стару і перевірену схему знаменитого вченого, то немає ніякої необхідності в пошуках окремих тиристорів і транзисторів.

Провідники в обов’язковому порядку розлучаються в різні боки. В іншому випадку вони увійдуть в небажаний контакт, що призведе до збоїв при роботі пристрою. Після цього необхідно здійснити проведення так званого мосту сили, що перебуває на польовому транзисторі. Є сенс здійснити це з застосуванням навісної конструкції. Для цього береться провід, виконаний з міді і володіє перетином в 2 мм, причому можна брати і компонент, де відсутня теплоізоляція. Цей провід обмотується звичайної ниткою в два або три шари. Тепер вийшов провідник відмінно захищається від будь-яких пошкоджень при роботі з апаратом. Для того щоб його прикріпити, найкраще застосовувати спеціальні п’ятки, які вміють ізолювати пристрою, на які і буде здійснюватися перенесення навантаження з транзисторів.

Такий фактор сприяє тому, що коефіцієнт працездатності суттєво підвищиться, а сам термін служби буде довгим.

Таблиця необхідних технічних характеристик для зварювального інвертора.

Якщо ж і далі розглядати систему вченого, що придумав інвертор, то є сенс здійснити притиснення транзисторів ще й до радіатора. Однак найкраще в цьому випадку відійти від звичних стандартів і закріпити ці елементи застосуванням дюралюмінієвих пластин. Зокрема, їх необхідно пригвинтити за допомогою маленьких гвинтиків, які ідеально будуть поєднуватися з усім пристроєм саморобного апарату. У всій цій схемі потрібно відзначити, що вентилятор здійснює охолодження відразу декількох мостів, але від кожного з них він захищається деяким шаром теплоізоляції. Зроблено це спеціально, для того щоб охолодження транзисторів відбувалося без необхідності приєднання їх до будь-яких самостійних елементів.

Створення імпульсного інвертора

У побуті можна створити не тільки простий пристрій для зварювання, а й потужний імпульсний інвертор, який широко застосовується в будівництві. Для здійснення цього задуму необхідно керуватися лише одним простим правилом: намотування обмоток здійснюється тільки при наявності повної ширини каркаса, так як така конструкція забезпечує більш високу стійкість трансформатора до різних несприятливих стрибків напруги і інтенсивним впливам, що виходить ззовні при роботі з пристроєм.

Коли виготовляються зварювальні апарати інверторного типу, то для проведення всіх робіт потрібно обзавестися наступними компонентами:

  • трансформаторних перетворювачем на 41 герц;
  • ущільнювачами;
  • бляшанкою, виконаної з міді;
  • ізоляційною стрічкою.

При використанні цього варіанта вторинна обмотка намотується в кілька шарів. Такий метод називають ще принципом бутерброда. На феритний наконечник необхідно здійснити намотування дроселя, а через трансформатор для струму — прикріпити ці кільця до первинної і вторинної обмоток.

Охолоджувати пристрій такого плану буде спеціальний радіатор, який встановлюється в системному блоці комп’ютера. Як показує практика, він краще за всіх інших пристроїв підходить для подібних цілей і по потужності, і по споживанню електроенергії.

Обмотку трансформатора необхідно виконувати строго з міді, так як алюмінієві дроти можуть не витримати часті перепади змінного струму в апараті.

Слід зазначити, що безперебійна робота елементів залежить як від навантаження постійного або змінного струму, так і від товщини дроту. Так що останнім фактором нехтувати ні в якому разі не можна. Якщо здійснити намотування більше ніж 0,5 мм, то вийде зворотний скін-ефект, який негативно позначиться на продуктивності всіх наявних в будинку приладів. Вага пристрою такого плану буде коливатися в межах 5-10 кг, пропускна здатність становитиме 30-160 А.

Налаштування роботи інвертора

Якщо зі створенням апарату в побутових умовах все більш-менш зрозуміло, то ось з його налаштуванням можуть виникнути серйозні проблеми, які без фахівця не вирішити. І все ж самому можна впоратися:

Способи підключення зварювального інвертора.

  1. Пристрій підключається до електричної мережі, і блок починає видавати характерні звуки підвищеної гучності, тобто апарат почав свою роботу. Електроди передаються на ємнісний вентилятор, який зменшує нагрів продукту і забезпечує більш тиху роботу.
  2. Щоб замкнути резистор, підключають реле відразу ж після того, як конденсатори будуть заряджені. Цей фактор дозволить зменшити перепади напруги при включенні апарат в стандартну мережу 220 В.
  3. Ні в якому разі не можна приєднувати трансформатор без резистора, інакше апарат може вибухнути. Є сенс скористатися мультиметром для визначення рівня струму. Нормальними вважаються межі в 44 і 66%.
  4. Перевірка зварювання здійснюється за допомогою підсилювача і оптрона, які проводять сигнали відразу до блоку. Середнє значення амплітуди дорівнює 15 В.
  5. Є сенс скористатися осцилографом, який дозволить перевірити роботу інвертора. Тут імпульси від різних обмоток повинні рівнятися один одному.
  6. Нарешті, контроль здійснюється за допомогою силових конденсаторів. Пропускний рівень змінюється на більший, як правило, в 200 ОТ. Далі підключається осцилограф, здійснюється стеження за формою сигналу, що виходить від колектора емітера.

Як показує практика, з налаштуванням зварювального інвертора може впоратися практично кожен. Головне — це неухильно дотримуватися вищенаведеної інструкції, де описані всі процеси настройки апарату.

Ссылка на основную публикацию