Як вибрати і обладнати труби для підземної каналізації Як вибрати і обладнати труби для підземної каналізації: поради

Часи дефіциту вже давно минули. Сьогодні спостерігається зовсім інша картина – від розмаїття пропозицій буквально розбігаються очі. Повною мірою це відноситься і до труб для підземної каналізації. В даний час їх виготовляють з різних матеріалів. Відповідно, вони відрізняються по ряду найважливіших характеристик.

Якщо говорити в цілому, то при проектуванні підземної каналізації та виборі труб потрібно враховувати відразу кілька моментів. Зокрема, тут пріоритетне значення мають такі показники, як максимальний обсяг вкидання в систему, температура відходів, їх хімічний склад. Оскільки каналізація буде перебувати під землею, слід враховувати глибину і кут прокладки труб, а також вид ґрунту. Не менш важливий момент – температурний режим. Потрібно знати, до яких відміток може опускатися стовпчик термометра у вашій місцевості в зимовий період. Тільки з урахуванням усіх перерахованих вище факторів вдасться змонтувати дійсно надійну і довговічну систему.

Які труби краще вибрати для підземної каналізації

Зрозуміло, що від якості складових безпосередньо залежить надійність всієї системи. Саме тому, крім обліку описаних вище чинників, потрібно ще й правильно підібрати труби для вашої каналізації. Зокрема, прорахуйте, як саме діаметр потрібен. Причому тут слід звертати увагу на два показники – внутрішній і зовнішній. Зокрема, для приватного будинку невеликого розміру можна сміливо брати стандартний діаметр – 110 міліметрів. Однак іноді проект може передбачати об’єднання в одну мережу двох або більше каналізацій. В такому випадку стандартний показник вже не підходять. 110 міліметрів для такого об’єднання явно мало. Більш точне значення тут залежить від загальної протяжності системи і кількості об’єднуються каналізацій.

Також зверніть увагу і на розтин. У переважній більшості випадків застосовують стандартні, круглі. Однак деякі проекти можуть бути розраховані на еліпсовою або прямокутне (квадратне) перетин. Останні, наприклад, ставлять, якщо каналізація не заглиблюється глибоко в землю (до 1 метра). Еліпсовою перетин знадобляться в разі, якщо стоки або грунт надаватимуть на систему дуже сильний тиск. При неглибокому розташуванні каналізації обов’язково слід подбати про утеплення. В іншому випадку ризик розриву при сильних морозах буде дуже високим.

Оскільки їх виготовляють з різних матеріалів, необхідно ретельно проаналізувати переваги і недоліки кожного. Тільки після цього можна робити вибір. Для виготовлення каналізаційних труб в даний час використовують такі матеріали:

• азбестоцемент;
• кераміку;
• поліпропілен;
• поліетилен;
• ПВХ;
• чавун.

Втім, перші два матеріали сьогодні не користуються особливим попитом. Азбестоцемент дуже крихкий. Тому при покупці обов’язково уважно їх оглядайте на наявність тріщин і відколів.

Крім того, при транспортуванні доведеться дотримуватися граничної обережності. Пояснюється це знову-таки крихкістю матеріалу. Разом з тим вони практично не засмічуються, і це вагомий плюс. Крім того, такі труби мають невелику вагу, легко укладаються і з’єднуються. Азбестоцемент не боїться впливу хімічних речовин. Завдяки цьому такі труби можуть спокійно прослужити до 100 років. Іншими словами, їх головні переваги – надійність, довговічність і простота монтажу.

Керамічні труби почали використовувати для прокладки каналізацій ще до нашої ери. Однак і сьогодні цей матеріал не втратив своєї актуальності. Кераміка нормально переносить перепади температур, тому є хорошим варіантом для регіонів з мінливою погодою. Крім того, керамічні труби, як і азбестоцементні, відрізняються простотою монтажу, стійкістю до дії будь-яких хімічних речовин і практично не засмічуються. До речі, недолік у них теж загальний – підвищена крихкість. Саме через це керамічні і азбестоцементні труби не користуються особливою популярністю. Також слід зазначити ще один важливий момент. Керамічні труби мають невелику довжину. Відповідно, при прокладці системи буде багато стиків. Звичайно, частково цей недолік компенсується простотою монтажу. Однак для каналізації велику кількість стиків явно не найоптимальніший варіант, особливо для довгих систем.

Поліпропіленові труби досить м’які. Відповідно, при сильному тиску з’являється серйозний ризик деформації. Якщо ж купувати труби з товстими стінками, то це обійдеться досить дорого. Тому для систем з високим показником тиску поліпропілен не підходить. Крім того, під впливом прямих сонячних променів даний матеріал швидко приходить в непридатність. Відповідно, при покупці його потрібно уважно оглядати. Бажано поцікавитися і умовами зберігання. До переваг труб з поліпропілену можна віднести простоту монтажу і легка вага. Також вони стійкі до впливу хімічних речовин і мають гладку внутрішню поверхню, що зводить до мінімуму ймовірність засмічення. При правильній експлуатації система з поліпропілену прослужить вам не менше 100 років. До того ж вона нормально переносить високі температури. Це означає, що в каналізацію спокійно можна зливати окріп, не побоюючись серйозних негативних наслідків.

Поліетиленові труби випускаються двох різновидів – гофровані та гладкі. Причому перші міцніші, ніж другі. У таких труб є досить значна кількість недоліків. Зокрема, при температурі вище +65 ° С вони починають деформуватися. Окремо слід відзначити невисоку міцність. В першу чергу це відноситься до гладким трубах. Виробники врахували цей недолік і почали випускати гофровану модифікацію. Служать поліетиленові труби близько 50 років. Разом з тим монтувати їх досить просто. Гладкі внутрішні стінки практично виключають ймовірність засмічення. Ще одна перевага – невелика вага.

Наступний варіант – труби з полівінілхлориду. Тут в першу чергу звертаємо увагу на колір. Вся справа в тому, що для зовнішньої каналізації потрібно брати тільки помаранчеві труби, тоді як для внутрішньої – сірі. Останні мають більш тонкі стінки, тому вони швидко деформуються під вагою грунту. При глибині закладки понад 2 метри рекомендується використовувати короба. Втім, можна просто купити гофровані труби. Основними перевагами даного матеріалу є мала вага, дешевизна, стійкість до перепадів температур і хімічних речовин, довговічність, гладкі внутрішні стінки. Разом з тим ПВХ можна використовувати тільки для безнапірної каналізації. Це хороший варіант тільки для невеликих будинків. До того ж такі труби погано переносять температуру вище +40 ° С – з’являється високий ризик деформації. При виборі звертайте увагу і на клас – S, N, L. Це показник жорсткості труби. Перший клас – найбільш жорсткі. Такі труби можна укладати на глибину до 8 метрів. Клас N і S – середня жорсткість і легкі. Такі труби можна укладати на глибину до 6 і 2 метрів відповідно.

Нарешті, чавунні труби. Вони відрізняються високою міцністю і без проблем переносять серйозні навантаження, можуть прослужити до 85 років, до того ж не бояться морозів. Разом з тим чавун не підходить для солоних грунтів. Основний недолік таких труб – велика вага. Це істотно ускладнює не тільки доставку, а й монтаж. Не менш важливий фактор – вартість. Чавунні труби досить дорогі, тому, якщо немає крайньої необхідності, можна підшукати більш дешевий варіант. Стінки у них шорсткі і не дуже рівні. Відповідно, ймовірність засмічення дуже висока. Щоб цього не допустити, систему доведеться регулярно прочищати, а це додатковий клопіт і втрата часу.

Ссылка на основную публикацию