Труби ВГП — сфери застосування, переваги, термін експлуатації

Труба — вид сталевих виробів. Вони бувають оцинкованими, а також не оцинкованими.

З чим маємо справу?

Водогазопровідні труби являють собою продукт циліндричної форми зі звареним швом. Їх можна розділити на три типи:

  • тонкостінні;
  • середні;
  • товстостінні.

З такого розмаїття буде легко вибрати саме той виріб, який потрібно конкретному проекту і будівлі.

Крім того, труби ВГП слід розділити на:

  • легкі;
  • звичайні;
  • і посилені.

Тут вибір повністю залежить від поставлених цілей і конкретних місць, в яких будуть застосовуватися самі труби. Міцність можна охарактеризувати товщиною стінок вироби.

Найчастіше для монтажу системи труб з гарячим водопостачанням застосовуються оцинковані товстостінні водогазопровідні труби, а для холодного водопостачання — з характеристиками середнього рівня.

Що стосується газової системи, то тут краще зупинити свій погляд на тонкостінних водогазопровідних трубах. Це робиться виключно через те, що газ не може надати досить сильного руйнівного впливу на труби зсередини.

Головні переваги

Труби ВГП досить універсальні, тому слід перерахувати їх гідності:

  • виріб виготовляється зі сталі високої якості за ГОСТ 3262-75;
  • наявність оцинкованих варіантів;
  • наявність посилених зварних швів;
  • можливість підбору різьблення;
  • великий вибір відповідного саме вам варіанти труби;
  • відповідність всім сучасним стандартам якості продукції;
  • відмінне поєднання показника ціна — якість;
  • водогазопровідні труби універсальні;
  • невеликий ваговій показник вироби;
  • величезний вибір всіляких фітингів;
  • висока міцність.

Мінуси і термін експлуатації

Критичних мінусів у водогазопровідних труб просто немає. Головним вразливим місцем у ВГП можуть бути зварні шви.

Проведення своєчасного контролю — основа, за допомогою якої можна уникнути неякісного монтажу.

Термін експлуатації ВГП труб безпосередньо залежить від місця і умов, в яких проводиться монтаж, негативних умов і якостей навколишнього середовища.

Ссылка на основную публикацию