Монтаж електропроводки


Монтаж електропроводки своїми руками? Реально!

Те, що електропроводка в будинку – це джерело підвищеної небезпеки, знає, напевно, кожен. Тому монтаж електропроводки, згідно з ПУЕ (Правил улаштування електроустановок), повинен проводитися кваліфікованим персоналом, які пройшли навчання і мають допуск до подібних робіт. Тобто, робити електромонтаж потрібно в повній відповідності з ПУЕ -7 (в даний час, точніше з 1 січня 2003 року і до цього дня, діє 7-е видання ПУЕ).

Чи означає це, що електромонтаж можна зробити самому? Так, напевно, можна, всіх ж не проконтролюєш. Але чи варто? Адже, не дай бог, якщо станеться пожежа чи нещасний випадок, та ще коли за справу візьметься прокуратура, помилку в монтажі і її винуватця швидко вирахують. І відповідати комусь теж доведеться. А досконально вивчати багатосторінкові ПУЕ в порядку самоосвіти, щоб правильно зробити монтаж електропроводки, навряд чи хто захоче добровільно.

Виходячи з цього, в рамках цієї статті, ми постараємося дати відповіді на загальні питання, які корисно знати всім, не вдаючись у тонкощі, які корисні тільки професіоналам. Інакше знадобилася б не стаття, а ціла книга по «мистецтву» електромонтажу.

Отже, з чого починати монтаж електропроводки у знову збудованому будинку або в будинку після капітальної реконструкції?

А починати потрібно з складання принципової схеми електропроводки будинку або квартири і з монтажного плану з усіма супутніми розрахунками.

З принципової схемою питання нескладний, можна взяти типову рекомендовану, яких є (в тому числі і в Інтернеті) безліч на всі випадки життя, внести в неї деякі конкретні доповнення та на цьому закінчити роботу. Нагадаємо, що на принциповій схемі (без дотримання масштабу) показується, які контакти обладнання з якими вузловими точками і іншими контактами повинні з’єднуватися проводами.

Монтажний план робиться на основі плану будинку або квартири в масштабі (для обчислення відстаней і довжин). На ньому вказуються місця розташування щитків, комутаційних коробок, розеток і вимикачів. Попередньо господарям квартири разом з фахівцями потрібно ретельно продумати, де конкретно поставити розетки, вимикачі, освітлювальні прилади, а також приблизно розрахувати потужності на розетках. Можливо, замість однієї знадобиться ставити дві розетки, причому другу – з додатковою лінією. «Навішувати» на одну лінію потужності вище 4-5кВт недоцільно через можливий перегрів проводів і комутуючих контактів. Власне сам монтажний план електропроводки є горизонтальні і вертикальні відрізки, в місцях розгалуження і з’єднання проводів розташовуються комутаційні коробки, а на кінцях – вимикачі, розетки або патрони освітлювальних приладів.

Правильно складена монтажний план дозволяє точно розрахувати витрати матеріалів і обсяг робіт, тобто скласти кошторис – визначити вартість замовлення, а також укласти договір на проведення робіт і придбати саме ті матеріали і обладнання, які потрібні для монтажу і в потрібній кількості. Для цього, на стадії складання монтажного плану потрібно визначитися з видом електропроводки – прихована або відкрита, матеріалом і розрахунковим перерізом застосовуваних проводів, типом ізоляції проводів і вибрати (з пропонованих торгівлею) типи вимикачів, розеток, комутаційних коробок, а також підібрати труби, короби з кріпленням або інші профілі для монтажу проводів.
При виборі проводів потрібно враховувати матеріал струмопровідної жили (мідь або алюміній), її перетин і тип ізоляції. А також, багатожильний провід (кабель) або одножильний буде застосовуватися.

Що стосується матеріалу токонесущей жили, то в ПУЕ-7 обмовляється, що для електропроводки в житлових приміщеннях квартир або приватних будинків в даний час повинен застосовуватися тільки мідний дріт. Це пов’язано з тим, що алюмінієві дроти швидше окислюються, отруйні і мають підвищену крихкість (ламаються), особливо після перегріву.

Для визначення необхідного перетину проводів потрібно знати розрахункові максимальні величини струмів, які будуть протікати по проводці в тому чи іншому місці. Для цього потрібно, використовуючи принципову схему і знаючи потужності передбачуваних навантажень, розрахувати струми в гілках електричних ланцюгів. Для розрахунку необхідно користуватися правилами Кірхгофа, наприклад, струми в вузлах вважаються за першим правилом Кірхгофа, що свідчить, що алгебраїчна сума струмів в будь-якій точці електричного кола дорівнює нулю (струми, притікає в точку, вважаються зі знаком плюс, а випливають з даної точки – зі знаком мінус).

Знаючи максимальні струми, можна визначити необхідний перетин проводів кожної гілки електропроводки. Для цього використовується така характеристика кожного виду проводів, як максимально допустимий струм, що проходить через 1 квадратний міліметр перетину. Наприклад, для мідного дроту він орієнтовно становить 7А на кв.мм. Отже, для проходження струму, припустимо, 20А в певній галузі електромережі, необхідно мати провід перетином 3кв.мм (тільки не треба плутати діаметр проводу і його перетин, наприклад кругла жила дроту діаметром 2 мм має площу поперечного перерізу 3,14кв.мм, яка легко визначається за відомою формулою для обчислення площі круга). Більш точне значення максимально допустимих струмів на 1кв.мм перетину жили будь-якого конкретного виду проводів можна знайти в довідниках. Так як тут є деякі нюанси, наприклад, багатожильний провід здатний пропускати більший струм, ніж провід з однієї цільної жили.

Далі потрібно вибрати необхідний вид ізоляції проводів. Він визначається за напругою мережі. Ізоляція проводів для високовольтної ланцюга повинна бути електрично (на пробій) міцніше, ніж для низьковольтної. Відповідно по напрузі і вибирається тип ізоляції.

Ізоляція повинна бути довговічною, стійкою до старіння, нагрівання, впливів вологи і агресивного середовища (якщо такі можуть мати місце). Сучасні матеріали, що йдуть для виготовлення ізоляції проводів, цим вимогам відповідають, що відбивається в маркуванні проводів.

Для електричної проводки найбільш зручними при монтажі є кабелі – кілька проводів з кольоровим маркуванням в загальній ізоляційної оболонці. Для побутових однофазних мереж підходять трьохпровідний кабель з коричневим (фаза), блакитним (нуль) і жовто-зеленим (заземлення) проводами. У разі відсутності маркування (всі дроти одного кольору) доведеться при монтажі витрачати час на пошук відповідних кінців.
Далі потрібно визначитися з видом електропроводки – або вона буде прихована (під штукатуркою або в борознах, пробитих в бетонній стіні), або відкрита (зверху оброблених будівельних поверхонь). І той і інший вид мають свої переваги і недоліки. Прихована хороша з естетичної точки зору, але створює проблеми при виникненні необхідності ремонту при пошкодженні або заміні згорілої проводки. Відкрита дуже зручна з точки зору ремонту, модернізації (прокладки додаткових проводів), однак з естетичної точки зору не всім подобається. Тут необхідно зауважити, що сучасна відкрита проводка – це зовсім не переплетені проводи в бавовняної ізоляції на фарфорових роликах. Така «відкрита проводка» на сьогодні анахронізм, і її можна побачити хіба що в дуже старих будинках. Сучасна відкрита проводка робиться в спеціальних пластмасових коробах, трубах, гофрованих трубах (на вигинах) і цілком естетично виглядає. Крім того, короба для проводки можуть бути вписані в інтер’єр, наприклад, у продажу є пластмасові плінтуси для підлоги, всередині яких є порожнина з засувками для кабелів, причому не тільки кабелів електроживлення, але і телефонних, кабельного телебачення та інтернету. Зате, при необхідності заміни або прокладки додаткової лінії, відкрита проводка дозволяє зробити це з мінімальними витратами.

Більш докладні відомості необхідні для монтажу можна отримати, ознайомившись з асортиментом товарів, пропонованих на сучасному ринку.

Як бачимо, при монтажі електропроводки підготовчі роботи мають велике значення і за обсягом чи не перевершують процес самого монтажу.

Потрібно відзначити, що принципову схему і монтажний план господарям будинку необхідно зберегти. Це значно полегшить в майбутньому проведення будь-яких робіт з електропроводкою.

Безпосередньо сам монтаж починається з розмітки. Спочатку розмічаються місця під вимикачі, розетки і підвіси освітлювальних приладів. Потім за допомогою вертикальних і горизонтальних ліній розмічаються лінії проводки. На їх перетині – місця установки комутаційних коробок.

Потім починається будівельна частина – свердління отворів під вимикачі, розетки і гаки для підвісів і люстр, пробивання жолобів під приховану проводку (при необхідності), установка теплоізолюючих матеріалів (якщо стіни з горючих матеріалів – дерев’яні), свердління отворів під кріпильні дюбелі з шурупами і т . Д., установка труб, коробів або інших профілів.

Після цього проводиться протяжка і установка проводів і їх комутація у коробках, розетках і т.д. Детальний опис цих робіт є в численних статтях в інтернеті, книгах, а загальні вимоги встановлені ПУЕ 7.

Щодо комутаційних коробок необхідно зауважити, що їх годі було наглухо заштукатурювати, так як має бути забезпечена можливість доступу для огляду і ремонту. Тобто, кришка коробок повинна мати можливість відкриватися.
Вимикачі повинні розмикати фазний (коричневий), а не нульовий (блакитний) провід!

Після закінчення всіх робіт і перед підключенням мережі до вхідного щитка електроживлення, необхідно перевірити якість монтажних робіт на відсутність замикань (що може бути при неправильній комутації, наприклад, переплутані дроти) і на відсутність пошкоджень ізоляції. Для цього за допомогою мегомметра (а не омметра в мультітестере) потрібно послідовно поміряти на вході у щитка опір між фазним, потім нульовим проводом і проводом заземлення на самому вхідному щитку, а також між фазним і нульовим проводами. Величини цих опорів повинні бути в межах регламентованих ПУЕ 7 або зазначених в довідниках.

На закінчення дамо деякі рекомендації, які можуть бути корисні при монтажі електропроводки.

1. При виробництві монтажу електропроводки – думайте про майбутнє!

Електропроводка робиться не на один день або рік, вона буде вам служити десятиліттями. Тому, під’єднуючи дроти до вимикачів, розеток і т.д., робіть «запас» проводів на наступні обрізки при ремонті і заміні обладнання. При виборі перетину проводів і максимального струмового навантаження арматури краще їх збільшити для запасу, а можливо і подекуди прокласти резервний кабель, щоб потім не колупати стіни при необхідності заміни.

2. Монтаж електропроводки краще робити відразу і цілком.

Принцип «сьогодні зробимо в спальні, а після зарплати – у вітальні і кухні» – неприйнятний! При монтажі проводки по частинах і частих перенесення розеток з вимикачами, як правило, виходить велика кількість з’єднань і нестиковок, коли алюмінієвий дріт з’єднується з мідним, або збільшується струм на ділянці мережі, а переріз проводу залишиться старим. Все це знижує надійність і безпеку.

3. Не економте на дрібниці!

Чим гірше якістю виявляться розетки, вимикачі, розгалужувальні коробки і т.д., тим небезпечніше стане жити в вашому домі.

4. Заміну електропроводки, як правило, поєднують з капітальним ремонтом. Або роблять у новозбудованому будинку. Тому монтаж електропроводки краще запланувати ДО штукатурних і малярських робіт. Дешевше обійдеться.

Ссылка на основную публикацию