Монтаж електролічильника в квартирі

Відразу слід зазначити, що монтаж електролічильників в квартирах (згідно з ПУЕ) дозволено робити лише кваліфікованим фахівцям, який пройшов відповідне навчання і має допуск до таких робіт. Хоча б тому, що квартирний електролічильник повинен бути опломбований довіреною особою «Енергонагляду». А лічильник без пломби — все одно, що його відсутність. Без пломби довіри свідченнями лічильника з боку перевіряючого інспектора ви не досягнете, а, отримавши рахунок за електроенергію, будете неприємно здивовані стоять там цифрами. Методика підрахунку адже в цьому випадку проста — на вас запишуть всі крадіжки електроенергії по району, а також, користуючись нагодою, всю власну безгосподарність. Тому немає сенсу описувати технологію робіт, використовувані прийоми і інструмент. Фахівцям вони відомі. А є сенс розглянути деякі загальні питання, які можуть бути цікаві будь-якій.

Отже, що ж це таке — електролічильник? Електролічильник — це прилад обліку реально витраченої електроенергії інтегрального, тобто підсумовує. Одиниця виміру — кіловат-годину (кВт-ч) по своїй фізичній розмірності відповідає роботі. Оскільки у багатьох людей спостерігається плутанина в поняттях про розмірності, навіть в статтях в Інтернеті часто плутають кіловат з кіловатом, то необхідно особливо підкреслити, що потужність (кіловати) і робота (кіловат-години) — це різні поняття. Ми платимо за виконану роботу, а не за потенційну потужність. Ось, наприклад, коштує на столі електрочайник, потужністю 2 кВт. Ну і що? Невже за те, що він стоїть, не працює, ми повинні платити? Ні, ми платимо за те, що він нам 2 літри води доводить до кипіння за 4 хвилини, тобто за його роботу, яка і дорівнює потужності помноженої на час роботи, в нашому випадку це 2 (кВт) х 4/60 (години) = 0,133 кВт-год. Помноживши на ціну 1 кВт-години (тариф), можна визначити разову вартість кип’ятіння 2 літрів води електрочайником.
Як же лічильник враховує роботу, вироблену електроенергію? В електромеханічних лічильниках індукційного типу, найбільш поширених на сьогодні, є обертовий в горизонтальній площині алюмінієвий диск з темною міткою на краю (для візуального підрахунку оборотів). Зверху і знизу диска розташовуються дві обмотки на сердечниках, в зазорі між торцями сердечників розташований сам диск. Одна обмотка, намотана тонким проводом, підключена до мережі паралельно (її називають обмоткою напруги), інша, намотана товстим проводом, включається послідовно (її називають обмоткою струму). Такі ж обмотки має прилад вимірювання потужності — ватметр, який працює за таким же принципом.

При проходженні струму через обмотки утворюється обертове електромагнітне поле, яке збуджує в масі диска так звані вихрові струми, причому останні теж створюють свої електромагнітні поля. В результаті взаємодії електромагнітних полів диска і обмоток диск починає обертатися. Для стабілізацію обертання у поверхні диска ставиться ще постійний магніт, який електродинамічним методом загальмовує обертання диска — створює гальмуючий момент. Цей момент необхідний для стабілізації обертання диска, в іншому випадку диск при постійному моменті обертання буде прискорюватися до тих пір, поки його не стабілізують зрослі сили тертя (як кажуть, «піде в рознос»). При наявності примусового гальмівного моменту від магніту диск буде прискорюватися тільки до зрівнювання крутного і гальмівного моментів, при зрівнянні він почне обертатися рівномірно.

До речі, сили тертя можуть вносити відчутну похибка в показання приладу. Для зменшення впливу сил тертя в індукційних лічильниках застосовують спеціальні пристрої — компенсатори тертя. Зазвичай це платівка, переміщенням якої регулюють величину компенсаційного моменту.

Конструкція розрахована так, що число обертів диска в хвилину пропорційно споживаної в мережі потужності в даний момент часу. Підсумовування моментальних потужностей для визначення виконаної роботи (інтегрування), тобто витрати електроенергії, здійснюється лічильником за допомогою механізму, подібного часовому. Передачі і шестерні механізму підібрані таким чином, що 1 250 оборотів диска відповідають 1 кВт-години.

Важливими параметрами електролічильника є, по-перше, його точність (Існують класи точності електроприладів, які вказуються в позначеннях на лицьовій панелі, як правило, це число, що виражає відносну похибка від 0,05 до 4,0) і, по-друге, поріг чутливості, під яким розуміють ту мінімальну потужність у відсотках від номінальної, при якій диск лічильника починає безупинно обертатися. Відповідно до стандарту поріг чутливості для лічильників різних класів точності повинен лежати в межах 0,5-1,5%.

Останнім часом з’явилися і електронні лічильники на інтегральних схемах, без рухомих деталей механізму.

Різновидів лічильників багато: для трифазних і однофазних мереж, для обліку активної і реактивної складової електроенергії, побутові однофазні подвійні — з двома табло результатів і з годинником, переключающими підрахунок з одного табло на інше. Такі лічильники застосовуються там, де існують різні тарифи денного і нічного часу. З цих лічильників зчитуються два свідчення — нічного і денного витрати електроенергії.

Для правильного вибору електролічильника господареві квартири або будинку необхідно отримати рекомендації від фахівців.

Що ж стосується безпосередньо монтажу лічильника в квартирі, то розміщується лічильник там, де здійснено введення електроживлення. Раніше лічильник ставилося всередині квартири, відкрито, на спеціальній вертикальній підставці, прикріпленою до стіни. Там же розміщувалися плавкі запобіжники (як їх прозвали в народі — «пробки»).

Електропроводка тоді була, природно, зовнішньої на фарфорових роликах. Сьогодні така установка вважається застарілою, небезпечною і більше не застосовується. Зараз згідно з ПУЕ лічильники розташовуються в спеціальних щитках разом із захисною автоматикою. Природно, лічильник повинен бути розташований на такій висоті, щоб можна було прочитувати свідчення. У багатоквартирних будинках лічильники поміщають в великих щитках на 3-4 лічильника і мають стільки ж комплектів захисної автоматики. Щитки, як правило, закриваються на ключ, а також обладнуються скляними віконцями для зчитування показань. Втім, іноді застосовуються щитки і без віконець, в яких, щоб зняти показання, потрібно відкрити дверку.

Розташування на сходовій клітці дозволяє інспекторам Енергонагляду звіряти показання для перевірки оплати, не заходячи в квартири. А також відключати подачу електроенергії злісних неплатників. У цьому плані цікавий випадок стався в одному багатоквартирному будинку. Інспектор Енергонагляду відключив квартиру злісного неплатника від електроживлення, від’єднавши нульовий провід квартири на колективному щитку (неплатник уникав особистого контакту з інспектором — не відчиняв двері). Прикріпив записку з поясненням, що відключено за несплату, з підписом і печаткою, все запломбував і пішов. Як потім з’ясувалося, раніше, при монтажі електролічильників, «фахівці» переплутали «нулі» квартир і в підсумку неплатник продовжував користуватися електрикою як ні в чому не бувало, а відключеною виявилася сусідня квартира ні в чому не винних сумлінних мешканців. Це зайвий раз показує, як важливо при монтажі бути акуратним і уважним.

Сам лічильник монтується без особливих проблем. Кріпиться він до щитка різьбовими з’єднаннями. При установці лічильника потрібно витримати вертикальність розташування, допустимі відхилення вказуються в паспорті. Контактні клеми лічильника розташовуються під кришкою, яка після приєднання закривається і опломбируется. Вхідні, вихідна (фазні «вхід-вихід») і нульові клеми розташовуються поруч. Втім, схема підключення наноситься на кришку, що закриває клеми зі зворотного боку, чи є в паспорті на лічильник.

Ссылка на основную публикацию