Чим відрізняється дарча від заповіту на квартиру?

Власники рухомого і нерухомого майна частенько мучаться питанням, що ж варто вибрати — дарчу або заповіт? Всі прагнуть догодити всім спадкоємцям, вірно розпорядитися нажитим добром. Вирішити проблеми подібного роду допоможуть кваліфіковані фахівці в нотаріуса. Ці люди здатні надати вам кваліфіковану допомогу. Вони ж здатні дати кваліфіковану роз’яснення питання, чому ж різниться дарча і заповіт? Перед зверненням в юридичну контору вам належить самостійно вивчити деякі тонкощі оформлення спадщини. Приступимо до розгляду базових понять.

Договір на дарування, що включає в себе безкоштовну передачу майна об’єкту, незалежно від ступеня споріднення називається дарчим.

Договір, створений в односторонньому порядку, в якому дано вказівки, як розпоряджатися власністю після смерті людини, яка склала документ, називається заповітом.

Чим відрізняється дарча від заповіту?

Що стосується дарчим, то порядок її складання такий:

  • підготовка відповідних документів;
  • підписання договору;
  • сплата мита і реєстрація поданих паперів.

Процедура оформлення зобов’язана не перевищувати, згідно із законами, 2,5 тижнів.

Право на володіння майном для обдаровуваного настає відразу після моменту реєстрації. Інакше кажучи, право на володіння майном переходить до третьої особи навіть за життя власника.

Процедура дарування являє собою угоду, яку дуже важко розірвати. Дарчий скасовується виключно судовими системами.

Що стосується дарчим, то для її оформлення потрібно сплатити тисячу гривень. Нотаріально завіряти документацію немає ніякої необхідності.

Що стосується сплати податків при оформленні документа, то він становить 13% від вартості майна дарувальника. Сплата податку входить в обов’язки обдаровуваного.

Дарчий покладає на дарувальника відповідальність, пов’язану з неможливістю скасування рішення і коригування будь-яких пунктів договору. Зате для обдаровуваного в цьому полягає запорука безпеки.

Порядок оформлення заповіту.

  1. Документ починає діяти після смерті спадкодавця.
  2. Свідоцтво отримують через 6 місяців у нотаріуса.

Передача власності спадкоємцям починається після смерті автора, що розписав про свою останню волю. Також необхідно пройти кілька етапів оформлення права на отримання спадщини.

  • Відкриття майнового права.
  • Надання зібраної документації юристу.
  • Реєстрування прав на володіння власністю.

На відміну від дарчим, заповіт можливо відредагувати або доповнити. При його оформленні слід сплатити оцінку майна, нотаріальне завірення, відсоток за надання акту на спадщину. Також буде потрібно оплатити ведення нотаріального справи.

Щоб отримати право на володіння спадщиною слід сплатити держмито, а також податок на спадщину.

Частка майна заповідача після його смерті буде віддана родичам. Закон відносить до таких старих батьків, інвалідів, а також малолітніх дітей.

Так що ж все-таки краще — дарчий або заповіт? Для власника майна, яке буде передаватися у спадок, заповіт є кращим і безпечнішим варіантом, оскільки відредагувати або внести правки можливо в будь-який час. Що стосується обдаровуваного, то для нього найбільш зручним і вигідним видом угоди є, звичайно ж, дарча, адже оскаржити цей документ буде вельми скрутно.

Що ж дешевше?

Перш розглянемо варіант, коли складається заповіт. Для оформлення даного документа необхідно заплатити нотаріусу близько 100-150 тисяч гривень. Остання сума актуальна при виклику фахівця додому або в лікарню до власника спадщини. Спадкоємцям згодом доведеться здійснити проплату для отримання документа, що свідчить про право на володіння майном, переданим у спадок. Крім того, на підставі виданого документа оформляється право власності. Для цього слід здійснити сплату державного мита. ПДФО платити не потрібно.

Договір дарування вимагає великої кількості витрат, знадобитися підготувати безліч документів, витратити багато сил, тому краще всього його оформляти у хорошого фахівця, щоб процедура була цілком законною. Після написання договору його необхідно зареєструвати. На реєстрацію подається два примірники: щоб зареєструвати договір дарування і щоб зареєструвати права володіння нерухомістю для обдаровуваного. За кожен договір сплачується мито. Крім того, доведеться сплатити податок у розмірі тринадцяти відсотків від загальної вартості квартири за оцінкою БТІ. Згідно із законом особи, які перебувають в близькій спорідненості з дарувальником, звільняються від сплати податку.

Переваги заповіту:

  • можливість на власний розсуд розпоряджатися нерухомістю;
  • заповіт не вимагає збору спеціальних довідок, і процес його оформлення здійснюється досить швидко;
  • розраховувати на спадок можна лише після смерті власника, при його житті він є повноправним власником.

Недоліки заповіту на будинок або квартиру:

  • про зміст спадкоємці можуть нічого не знати до смерті спадкодавця, що часто для них невигідно, оскільки вони не можуть спланувати своїх дій;
  • в судовій практиці нерідкі випадки, коли заповіт оскаржується в судовому порядку, тим більше, якщо воно не складено на користь близьких;
  • бувають випадки підробки документів, що стосуються спадщини;
  • є група спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку спадкової маси.

Чи існує альтернатива?

Як дарча, так і заповіт припускають, що спадкоємець або обдаровуваний отримують майно безоплатно, не взявши на себе ніяких зобов’язань.

Але бувають моменти, коли спадкодавець або власник майна сподівається на подяку з боку родичів або обдаровуваного. У таких ситуаціях слід укладати інші договори.

Одним з рішень може бути договір про довічну ренту.

Відповідно до такого договору:

  • одержувач подібного договору передає у власність його платнику свою власність, а натомість отримує довічну допомогу (можна в натуральній формі, а можна грошима);
  • платник має право розпоряджатися отриманої власністю лише за згодою власника;
  • якщо власник майна порушує умови ренти, то її одержувач має право розірвати договір і вимагати повернення власності;
  • якщо майно передане платнику ренти було пошкоджено або навіть знищено, то це не звільняє від платежів або надання іншої допомоги держателю ренти.

Інших варіантів не передбачено.

Договір дарування та заповіту: ризики

Багато людей не мають юридичної освіти, а також часу, щоб розібратися у відмінностях між цими двома документами. Однак рішення про передачу майна або цінностей приймаються досить часто.

При цьому часто виникають питання, пов’язані з формою законодавчого закріплення майнових прав.

Що вибрати: договір дарування або спадщину?

У цивілізованих країнах прийнято користуватися послугами сімейних юристів. Якщо спадщиною є житло, тим більше, єдине, до питання слід підходити уважно з особливою відповідальністю. Слід скрупульозно розібратися в різниці між поняттями, з’ясувати всі основні відмінності. І тільки після цього можна приймати остаточні рішення.

Особливості закріплення прав при дарчим

Цивільний кодекс регулює процес дарування. Необхідно участь двох сторін — дарувальника і того, хто отримує подарунок. Обов’язковою умовою є наявність взаємної згоди. Консенсус можна оформити як письмово, так і усно. Також можна здійснити нотаріальне посвідчення договору.

Дарчий — це безоплатна передача власності, а також оформлення нових майнових прав. При наявності відшкодування, що надається обдарованим, необхідне укладення мінового договору.

Як тільки договір отримує нотаріальне оформлення, обдаровуваний отримує повноправним власником майна і може розпоряджатися ним на свій розсуд.

Дарчий оформляється для безоплатної передачі цінностей, квартир, транспортних засобів.

Оскільки подарунки є доходами фізосіб, особа, яка отримала подарунок, зобов’язана виплатити податок, відсоток якого визначається вартістю отриманого в подарунок майна. Дорогі подарунки вимагають спеціального акту передачі. Ці вимоги стосуються і юридичних осіб.

Оформлення заповіту у виняткових ситуаціях

Бувають випадки, коли власник спадщини не має фізичної можливості підписати документ. Причину можуть бути різні: важке захворювання, неграмотність і т.п. У цих ситуаціях слід звертатися за допомогою до окремої особи. У ролі такої особи не можуть виступати:

  • нотаріус, який посвідчує документ;
  • зацікавлені особи;
  • недієздатні;
  • неписьменні;
  • люди, які не знають в достатній мірі мови, на якому складається документ.

Останню волю громадянин повинен викладати в присутності двох свідків, які підтвердять цей акт. Папір вважається дійсною при дотриманні всіх перерахованих вище умов.

Зацікавлені в отриманні спадщини особи повинні пред’явити судовим органам підтвердження, що вони мають всі права на майно. При позитивному вердикті рішення вступає в силу і підлягає виконанню негайно.

Ссылка на основную публикацию