Чи може роботодавець відмовити у відпустці за свій рахунок?

Трудове законодавство кожному працівникові дає право на оплачувану відпустку щороку. Він обов’язковий для надання і керівник не має права не пустити працівника відпочивати. Інакше справа йде з відпусткою за свій рахунок. Тут існує кілька нюансів. Далі ми докладно розберемо, чи може роботодавець відмовити у відпустці за свій рахунок?

Визначення відпустки за свій рахунок

Відпустка за свій рахунок ще називають відпусткою без збереження. Правильна назва, вказане в офіційних актах, звучить як відпустку без збереження заробітної плати. Як випливає з назви, ця відпустка являє видом відпочинку, який не підлягає оплаті.

Роботодавець відпускає працівника відпочивати, але заробітна плата за цей період не нараховується. Зарплата, нарахована за місяць, зменшується пропорційно робочим дням, в які працівник відпочивав, якщо тільки у нього не відрядна форма оплати праці. У цьому випадку йому виплачується вся зароблена сума.

Коли відпустку за свій рахунок припадає на вихідні дні, то відповідно на розмір оплати він не впливає, оскільки кількість робочих днів залишиться незмінним.

Види відпустки за свій рахунок

Існує кілька видів відпусток за свій рахунок. Є обов’язкові, в наданні яких адміністрація підприємства не може відповісти відмовою, не порушивши прав людини, а є ті, які роботодавець може надавати за своїм рішенням, але за умови, що працівник виявляє бажання піти в таку відпустку.

Відправити працівника у відпустку без збереження заробітної плати без його згоди у вигляді заяви – незаконно.

обов’язкові

До обов’язкових належать такі види відпусток:

  1. відпустку пенсіонерам по старості продовжують працювати;
  2. відпустка працівникам, які перебувають на інвалідності;
  3. відпустку ветеранам та учасникам бойових дій;
  4. працівникам, які поєднують навчання і роботу;
  5. працівникам, які трудяться у роботодавця за сумісництвом.
  6. працівникам з особливих сімейними обставинами (народження, одруження, смерть).

Розглянемо докладніше механізм надання даних відпусток.

Щоб роботодавець не відмовив у наданні відпустки працівник повинен в заяві вказати, який вид відпустки без збереження заробітної плати він хоче отримати, і надати докази, що таке право у нього є.

Для окремих категорій громадян відпустки за свій рахунок встановлюються Федеральними законами і мають різну тривалість. Наприклад, інваліди можуть отримати в рік до 60 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, а учасники бойових дій в Афганістані два тижні.

Період відпусток вважається календарними, а не робочими роками, тобто з 01 січня до 31 грудня. У законодавстві не прописано, як бути коли працівник прийшов в середині року і хоче відпустку. За усталеною практикою йому надається частина пропорційна відпрацьованим місяцям. Наприклад, якщо в поточному році він відпрацює шість місяців, то отримає половину, покладеного відпустки. Такі відпустки не переносяться на наступний рік, і якщо вони не були використані в поточному періоді, то вони автоматично анулюються. Це стосується всіх видів відпусток за свій рахунок.

Якщо працівник поєднує роботу і освітній процес, роботодавець зобов’язаний надати йому відпустку за свій рахунок (якщо йому, звичайно, не покладено оплачувану навчальну відпустку) в кількості, зазначеній в довідці – виклик з місця навчання. Всі дні, що перевищують цю кількість повинні узгоджуватися з адміністрацією.

Працівникам, які є сумісниками, відпустку за свій рахунок надають в обов’язковому порядку, тільки якщо відпустка за основним місцем роботи перевищує відпустку за сумісництвом. Також працівник має право попросити за сумісництвом відпустку на весь період оплачуваної відпустки у основного роботодавця, якщо, наприклад, на сумісництво він тільки влаштувався і не хоче брати відпустку авансом. Але надання відпустки за свій рахунок в даному випадку вже залишається на розсуд роботодавця.

До п’яти календарних днів працівник може отримати в разі народження дитини, реєстрації шлюбу або смерті близьких родичів.

Ці відпустки прописані законодавчо і роботодавець не може працівникові відмовити в їх наданні.

Також не зможе не надати відпустку працівникам, якщо підстави прописані в локально-нормативних документах підприємства.

Дуже часто в Колективному договорі прописують обов’язкове надання відпустки за свій рахунок працівникам, які мають кількох дітей до 14 років, одиноким батькам з дітьми до 14 років, або з дітьми-інвалідами віком до 18 років.

Таким чином, якщо право працівника отримати відпустку за свій рахунок прописано в загальному або локальному законодавстві роботодавець не може не надати таку відпустку співробітнику, не зробивши порушення ТК РФ.

Інша справа якщо працівник хоче кількість днів, що перевищує належні йому. У цьому випадку роботодавець може йому відмовити.

За погодженням з роботодавцем

У всіх інших випадках, які не перераховані в попередньому пункті для отримання відпустки за свій рахунок не потрібна згода адміністрації підприємства. Якщо керівник не згоден надати відпустку працівнику, то останній не має права піти в нього самостійно. У цьому випадку це можна буде зарахувати як прогул і на цій підставі звільнити співробітника.

Інші нюанси при оформленні відпустки за свій рахунок

При наданні відпустки за свій рахунок потрібно враховувати деякі нюанси:

  1. Відпустки за свій рахунок оформляються наказом, за тією самою формою що всі інші види відпусток.

  2. Цей вид відпустки дожжен бути занесений у відповідну графу картки Т-2. Для цього є дві причини:
  • щоб вести облік належних законодавством днів відпустки окремим категоріями працівників, з метою відстежити загальну суму вже відгуляли днів.
  • згідно із законодавством, якщо протягом року працівник сумарно відгуляв за свій рахунок понад 14 календарних днів, то період відпустки зсувається на це кількість днів.

приклад розрахунку

Новиков А.А. влаштувався в ТОВ «Ромашка» 10 квітня. Відповідно, розрахунковий період щорічної оплачуваної відпустки буде з 10 квітня поточного року по 09 квітня наступного року. В даному розрахунковому періоді він відгуляв 19 днів за свій рахунок. Значить, співробітник відділу кадрів, вираховує це і автоматично зрушує період на 5 днів, тобто до 14 квітня. Це означає, що наступний відпускний період Новикова А.А. буде розраховуватися з 15 квітня поточного року по 14 квітня наступного.

  1. Обов’язковий відпустку без збереження заробітної плати може бути внесений в графік відпусток за бажанням працівника. У цьому випадку працівник відділу кадрів повинен попередити його про початок не пізніше 2 тижнів, як у випадку з основною відпусткою.
  2. Якщо працівник, якому покладено обов’язковий відпустку за свій рахунок, не хоче ним користуватися, роботодавець не має права його змушувати, якщо тільки відпустку не внесений до графіку відпусток.

Таким чином, можна зробити висновок, що роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати тільки в обумовлених законодавством випадках і в кількості, зазначеній для кожної категорії працівників.

Причому співробітник без згоди роботодавця має право взяти менше днів, ніж йому надано згідно із законом. А роботодавець може відмовити працівнику в бажанні отримати більшу кількість днів відпустки.

Ссылка на основную публикацию